Сьогодні в номері:
- позитивна психологія;
- роздуми над проблемою;
- відверті розмови;
- позитивне мислення.
" Не треба нити, просто вийдіть із дому та обійміть життя обома руками".
Хантер Джон, американський журналіст
Позитивна психологія — галузь психології, яка займається дослідженням позитивних аспектів психіки людини. На відміну від орієнтації класичної науки на психологічні проблеми та патології, основними темами досліджень галузі є щастя, оптимізм, потік, довіра, прощення та солідарність. Ця галузь досліджень намагається зробити досвід життя людини більш задовільним та розкрити природні здатності.
Згідно з науковими дослідженнями останніх років, позитивні емоції роблять сприйняття світу людиною більш відкритим і дозволяють досліджувати та знаходити нові рішення проблем. Крім того, позитивні емоції роблять людину більш дружньою, а із збільшенням кількості друзів людина одержує кращі шанси еволюційного виживання.
 Позитивне мислення – це могутня сила, яка відіграє важливу роль у формуванні життя. Сенс такого мислення полягає у психологічному прийомі, при якому в голові формуються думки, слова та образи, що сприяють внутрішнього розвитку й успіху. Всім, що відбувається на підсвідомому рівні, можна усвідомлено керувати. Це мислення, спрямоване на досягнення позитивного результату.
Для того щоб сила думки “працювала на вас”, потрібно розвивати позитивне ставлення до життя. Чекайте тільки успішні підсумки у всіх своїх починаннях. У вас повинен переважати внутрішній психологічний настрій на успіх.
Різні люди оцінюють себе по-різному. Одні - позитивно, другі - негативно. Чим більш позитивне уявлення людини про себе, тим краще в неї життя й тим більш упевнено вона почувається. І навпаки. Перша категорія людей - це, як правило, щасливі везунчики, друга - невдахи. Як це не прикро, але більшість із нас належить до невдах, які незадоволені собою та життям.
За своєю суттю позитивне мислення - це віра в успіх. Зрозуміло, від вас не вимагається бути життєрадісним постійно, до того ж це неможливо. Потрібно просто зробити так, щоб упевненість у собі стала звичкою. Позитивізм - це не чародійна паличка, яка позбавляє нас від усіх проблем; від вас же вимагається терпіння, настирливість і володіння методами самотерапії. Не чекайте швидких успіхів, інакше будь-яка тимчасова невдача призведе до стресу і загальмує весь оздоровчий процес. Але вірте в кінцевий успіх: позитивне мислення - прямий шлях у нове, щасливе і здорове життя.
Роздуми над проблемою 
Духовні потреби людини
Духовний світ людини. Він глибокий, багатогранний, не пізнаний до кінця. Чим він багатший, тим цікавіша людина, тим змістовніше й прекрасніше її життя.
На сторожі нашої духовності, нашої душевної чистоти стоять вічні oбереги, про які народ говорить: це загальнолюдські цінності. Мамина колискова, молитва до Бога, батьківське благословення, родинне вогнище — такий далеко не повний перелік тих скарбів, які очищають і ошляхетнюють нашу душу, оберігають її від скверни і прагматизму, користолюбства, зрадливості...
В.О.Сухомлинський вказує, що “справжнє виховання - самовиховання”. Саме у процесі самовиховання людина свідомо виявляє і позитивно трансформує свої індивідуальні риси, глибинні якості.
Процес самопізнання дозволяє наблизитися до власної сутності, усвідомити свої внутрішні потреби, поглянути на свою долю збоку, здаля. Зустріч із власною сутністю, за стародавніми духовними традиціями, які залишили своє відображення у народних казках, легендах, обрядах та піснях, вважалася одним із самих найважчих випробувань: «Добрі розуміють, що вони жорстокі, сміливі визнають, що вони боягузи .”
Кожен з нас має певні уявлення про себе, свій образ, однак здебільшого в процесі порівняння з іншими ми підсвідомо підкреслюємо власні вади і приховуємо недоліки, чим тільки відсуваємо свідоме вирішення своїх проблем.
Людина може правильно зорієнтуватися на життєвому шляху за умов відвертої самооцінки та усвідомлення своїх реальних потреб. Мета самопізнання полягає спочатку у виявленні власного “Я” без прикрас чи надуманих недоліків, що звичайно, під силу не кожному. У народних казках перед цим іспитом герой проходив випробування водою (внутрішня чистота, творча спроможність), вогнем (вогонь серця, любові, духу) та мідними трубами (ораторське мистецтво, вміння упорядковано передавати знання, досвід).
У процесі самопізнання людина все глибше освоює таємниці свого внутрішнього світу, спостерігаючи, немов би свідок, за власними вчинками, словами, проявом емоцій та якістю (спрямованістю) думок. При цьому пробуджується природне бажання стати кращим і цим також зробити внесок у поліпшення внутрішнього світу. Цінності і прагнення людини, яка займається самопізнанням, можуть суттєво відрізнятися від загальноприйнятих, оскільки, одного разу доторкнувшись до скарбів внутрішнього світу, вона навряд чи проміняє їх на суто матеріальні, зовнішні блага.
Процес самопізнання може здатися на перший погляд чимось пасивним, проте насправді - це важка і складна робота у змінах свідомості. Звичайно, ставши на цей шлях, людина має потребу в теоретичних і практичних знаннях, методах подальшого розвитку. За словами Ісуса Христа, щасливий той, хто усвідомлює свої духовні потреби, оскільки усвідомлення - це вже перший крок до їх задоволення.
Духовні потреби кожної людини унікальні, а тому шлях духовного розвитку носить індивідуальний характер. Завдяки згаданій індивідуальності досить важко накреслити загальні підходи, розробити універсальні методи, якими міг би користуватися кожний.
Людська свідомість має конкретний шлях свого розвитку: перший ступінь розвитку свідомості — егоцентризм — характерний для дитини, яка потребує від навколишнього світу уваги, піклування, любові. Початковий крок усвідомлення є відокремлення людини від оточуючого як необхідна умова майбутнього індивідуального розвитку. Під час цього відокремлення найактуальнішими для дитини стають слова: “я”, “мені”, “я сам”. Цей рівень можна також назвати рівнем переважної любові до себе, але якщо людина залишається на першому рівні свідомості протягом подальшого дорослого життя, її прийнято називати егоїстичною.
У процесі переходу на другий рівень зростає значення піклування про найближчих людей - батьків, братів та сестер, рідних. Для другого рівня свідомості пріоритетні цінності та потреби - це цінності і потреби власної сім’ї. Дитина, підростаючи, бере на свої плечі вирішення сімейних проблем, тобто, світогляд розширюється до сімейного кола. Вислів “добрий сім’янин” має безпосереднє відношення до цього рівня.
Подальше розширення світогляду людини сприяє усвідомленню того факту, що її особисте життя та життя сім’ї тісно пов’язані з життям суспільства, нації. Отже, поліпшення суспільного життя позитивно позначиться і на житті сімей, з яких складається суспільство. Завдяки усвідомленню цього факту (що, на жаль, трапляється не так часто) людина “переходить” на третій рівень - до громадської активності, державного патріотизму, національної свідомості. Це, звичайно, не означає, що її перестають турбувати сімейні чи власні проблеми, однак у разі потреби людина може відсунути їх на другий план, жертвуючи власним заради суспільного.
Наступний, четвертий, рівень — це рівень здатності до розуміння кожної людини, незалежно від її національних ознак. Прийняття кожної людини як індивідуальності, визнання права кожного на власні переконаний, усвідомлення факту, що людство - єдиний взаємопов’язаний організм, в якому кожний виконує свою важливу роль, характеризують рівень загальнолюдських цінностей. Цей рівень свідомості визволяє людину із замкненого кола “моє — чуже”, “друзі — вороги”. Основним принципом, що характеризує світогляд четвертого рівня, може бути так зване «золоте правило» Ісуса Христа, «золоте правило» етики: “не роби іншим того, чого не хочеш собі”.
Відверті розмови
Не можу відповідати біля дошки, хвилююся. Що робити?
ля психічно сильної й урівноваженої людини такий період означає напруженішу діяльність, мобілізацію всіх резервів. Якщо ж цього не відбувається, то найчастіше виникає побоювання не впоратися зі справою, метушливість, страх, тривога за наслідки. Часом людина виявляється настільки деморалізованою, що практично «вибуває з гри».
Існує багато прийомів, які дозволяють упоратися з передстартовим хвилюванням. От деякі з них.
- Підготовка і ще раз підготовка! Прийшовши до класу, постійте там, де вам, можливо, доведеться відповідати. Походіть, роззирніться, звикніть, помалюйте на дошці, огляньте простір — зробіть його своїм. Ну, що? Нічого страшного: стерті парти, знайомі фізіономії однокласників (самі нічого не знають), пописана дошка... Якщо у класі нікого немає, спробуйте поговорити — голосно, начебто для всіх. Утім, навіть якщо у класі хтось є (ще краще!), зробіть якесь оголошення, повідомте приємну новину.
- Дихайте рівно! Коли вас викликали — не поспішайте! Виходьте до дошки повільно, не кваплячись, не
 збиваючи подих, цей час використовуйте для того, щоб зібратися з думками, пригадати зміст відповіді. Вийшовши до дошки, не починайте одразу торохкотіти й сипати даними — зробіть паузу, переведіть подих, а в цей час іще раз зберіться з думками. (До речі, чи не курите ви? Якщо так, то краще кинути.)
- Двійник. Вийшовши в центр класу, уявіть, що це не ви переминаєтеся в дошки, а хтось інший — ваш двійник. А ви в цей час спокійно собі хрумкаєте чіпси на останній парті й слухає
 те дзижчання свого товариша. Ну як, вийшло?
- Спогади. Як відомо, звичне і знайоме хвилює менше, ніж невідоме. Тому, опинившись біля дошки, зрозумійте, що ви тут не вперше, до цього і потому таких виходів —- як вдалих, так і невдалих — ще буде вдосталь. Краще частіше згадувати саме вдалі відповіді — вони вселяють упевненість у власних силах.
- Тріум
 ф. Цього разу завдання полягає в тому, щоб переконати себе: усе буде гаразд, на вас очікує тріумф — повага вчителя, подяка батьків і визнання однокласників. Але! Успіх багато в чому залежить від того, наскільки ви підготувалися до уроку.
- Буває й гірше. Повірте у те, що ваша відповідь біля дошки — ситуація досить пересічна, що легко забувається, десь навіть повсякденна і для інших малоцікава. То чи варто витрачати свої нервові клітини? Адже бувають і гірші пригоди. От, наприклад, одного разу мій знайомий зустрів у тайзі ведмедя... і навіть учительки поруч не виявилося.
 А що, як не чекати, доки вас викличуть, а підняти руку самому — і що буде, те й буде?! Зможете переконатися, що нічого страшного не станеться, а якщо ви добре підготовлені, то досягнете успіху й одержите гарну оцінку.
Коли сумно тобі - посміxнись!
Коли біль на душі - поділись!
Коли радість навколо - радій!
Коли друг зажуривсь - пожалій!
Коли серце коxає - неxай!
Коли щастя немає - бажай!
Коли любиш когось - не мовчи!
Коли важко тобі - закричи!
Коли жити не хочеш - терпи!
Коли крила розкрились - лети!
Коли ворог образив - пробач!
Коли горе спіткало - поплач!
Коли щастя зумієш знайти,
ПОСТАРАЙСЯ ЙОГО ЗБЕРЕГТИ!
Позитивне мислення
Людина лише там чогось домагається,
де вона сама вірить у свої сили.
Л.Фейєрбах
Позитивне мислення надає людині кілька чудових рис, властивих переможцю: як, наприклад, впевненість у собі, віра в успіх задуманого, що породжує бажання працювати і працювати... крім того, в разі невдач, позитивне мислення допомагає швидше подолати страх перед новими невдачами і знову мобілізувати сили.
Мало того, деякі розумні люди говорять, що думка матеріалізується... тож...
Два золотих правила позитивного мислення
1. Якщо вийшло один раз, вийде і другого.
- Вийшло небагато, вийде і більше.
Ось лише кілька порад, які допоможуть розвинути силу позитивного мислення:
1) завжди використовуйте тільки позитивні слова і в думках, і під час розмови. Такі, як “я можу”, “я здатний”, “це можливо”, “я зможу це зробити”;
2) пропускайте у свою підсвідомість тільки відчуття сили, щастя та успіху;
3) ігноруйте негативні думки, замінюючи їх оптимістичними;
4) перш, ніж почати будь-яку справу, чітко візуалізуйте у своїй свідомості її успішний результат;
5) щоденно читайте щось натхненне та життєствердне;
6) більше посміхайтеся, це допоможе мислити позитивно;
7) дивіться фільми, які допомагають відчувати себе щасливим, скоротіть час перегляду новин і негативних передач;
8) асоціюйте себе з людьми, які мислять позитивно;
9) завжди сидіть і ходіть з прямою спиною (це зміцнить впевненість у собі і наповнить внутрішньою силою);
10) більше гуляйте і займайтеся будь-якою фізичною активністю (це допоможе виробити позитивне ставлення);
Керуючись запропонованими порадами, ви привчите свій розум думати позитивно і ігнорувати будь-який негатив.
Продовжуйте тренувати мозок на формування позитивного мислення. Це може зайняти деякий час, але в результаті у вас виробиться звичка мислити позитивно.
Соціально-психологічна служба школи
|
