Виступ на батьківських зборах
«Виховання відповідальності й самодисципліни»
Практичний психолог:
Погорєла Н.Л.
Величезне значення у вихованні дитини має формування в неї звички бути відповідальною за свої вчинки й слова. Чим раніше дитина почне виявляти цю якість, тим більше шансів у неї вирости врівноваженою і зрілою особистістю. Такі поняття, як відповідальність і обов’язковість, дітям не дуже властиві. Приміром, називаючи свої особистісні якості, багато учнів дев'ятих класів ставлять ці якості на останнє чи передостаннє місце. Величезний вплив на формування в дитини згаданих вище рис мають поведінка батьків у родині, їхня здатність проявляти ці самі якості в повсякденному житті.
Мудрість відповідальних батьків полягає в тому, що вони завжди виконують обіцянки, які дають дітям, або — за несприятливих обставин — знаходять сміливість визнати своє невміння дотримати обіцянки та намагаються виправити власні помилки.
Дійсно, відповідальні батьки не бояться критики або справедливих зауважень власної дитини. Якщо батько щодня обіцяє приходити додому тверезим, але не виконує цього, якщо мама обіцяє навчити чогось, що вміє сама, але не робить цього,— це рано чи пізно викличе протест дитини, й у що він виллється — важко передбачити.
Відповідальна поведінка батьків коштує дорого, однак варта витрачених зусиль, і саме вона формує в дитини відповідальність і дисциплінованість. Для формування в дитини навичок відповідальності та самодисципліни необхідні певні умови. Однією з головних є наявність у дитини певних щоденних родинних обов'язків. Батькам при цьому слід бути терплячими та послідовними. Якщо, наприклад, до обов'язків сина або дочки входить прибирання квартири чи винесення сміття, ніхто інший не повинен за них це робити. Звичайно, ситуації трапляються різні, але якщо дитина здорова, однак просто не хоче нічого робити, то її треба покарати, причому покарання має сприйматися свідомо.
Якщо невідомо, звідки вдома з'явилася чужа іграшка, річ або гроші, батьки повинні з'ясувати їх походження і дати можливість дитині самостійно повернути їх власникові, вибачитися та пережити сором і приниження — для того, щоб більше такого ніколи не робити. Місія батьків — навчити дитину відповідати за свої вчинки. Прийняття ж батьками відповідальності за вчинки власних дітей порочне вже тому, що не ставить дитину перед вибором, не вчить її осмислювати свої дії, не дозволяє розпоряджатися власним життям.
Виховувати в дитини відповідальність означає ще й використовувати як метод виховання обмеження. Якщо батьки не навчилися відмовляти дитині, то життя всієї родини може перетворитися на нескінченну дорогу до пекла. Дуже важливо, щоб уміння говорити «ні» було обопільним рішенням батьків: немає нічого більш страшного в сімейному вихованні, якщо один із батьків дозволяє, а інший — забороняє. Ще страшніше, коли один із батьків разом з дитиною щось приховують від іншого з батьків з будь-яких причин, потураючи дитині в її непорядних вчинках, приховуючи провини, батьки сприяють вседозволеності, створюють умови для загострення конфлікту, втрачають рештки власного авторитету.
Авторитет батьків — важлива складова успішності виховання дітей у родині. Набуття авторитету в очах власної дитини — копітка праця батька та матері. Думка батьків про рідних і колег, їхня поведінка в родинному колі й поза ним, вчинки, ставлення до роботи, сторонніх людей, одне до одного — все це складові батьківського авторитету. Батьківський авторитет не має залежати від обставин, які можуть вплинути на взаємини з дітьми. Припустімо, у батька на роботі неприємності, які він компенсує, контролюючи щоденник своєї дитини, дорікаючи їй при цьому точно так само, як і йому нещодавно дорікали на роботі. Цей факт не додасть авторитету й поваги з боку дитини, а ось недовіра, ворожість, образа залишаться надовго. Авторитет батьків в очах дитини — це, перш за все, бажання дитини розмовляти з батьками відверто. Авторитетні батьки не ставлять перед собою завдання покарати дитину, для них важливим є усвідомлення дитиною провини як такої. Авторитет батьків — не в тому, щоб підвищувати голос або брати в руки пасок, а в тому, щоб без зайвих істерик проаналізувати ситуацію та висунути до дитини цілком зрозумілі та обґрунтовані вимоги. Авторитет батьків багато в чому залежить від того, наскільки вони самі вміють вибачати й вибачатися.
Консультуючи батьків школярів, я запитую: «Чи можете ви вибачитися перед власною дитиною?» Лише кілька сімейних пар відповіли ствердно, у кількох родинах ствердно відповіли мами, а ось татусі були захоплені зненацька: таке запитання не спадало їм на думку. Однак якщо дитина ніколи не мала подібного досвіду у власній родині, то не буде просити вибачення. Ще одна досить важлива умова авторитету батьків в очах своїх дітей — відсутність остраху критики з боку навіть наймолодших членів родини. Діти XXI століття мають ширші інформаційні можливості, аніж їхні батьки, та вміють набагато більше своїх батьків. Тим, хто прагне зберегти, батьківський авторитет, радимо вчитися у власних дітей. Батьківський авторитет не здобувається автоматично з появою дитини: він напрацьовується роками самовідданої, щоденної праці, яка часом додає труднощів та страждань, але рідко буває винагородою, однак тим більшою насолодою для батька та матері є маленькі досягнення.
Пам'ятка для батьків
Ваш син або ваша донька виросли, але вони — ваші діти. Їхні помилки — це ваші безсонні ночі, гіркі сльози, відсутність радощів життя.. Пам'ятайте про це, коли уникаєте спілкування з ними, замовчуєте проблеми, приховуєте факти, які можуть призвести до трагедії...
Ви зобов'язані знати:
- З ким товаришує ваша дитина, в яких компаніях буває.
- Хто її найкращий друг або подруга.
- Де дитина проводить вільний час.
- Чим захоплюється та які інтереси має.
- Ви повинні тривожитися, якщо ваша дитина: грубить вам, іде з дому, не повідомляючи вам про це, бреше вам; вимагає гроші, стає залежною від алкоголю, перестає спілкуватися з вами й не реагує на ваші зауваження.
Пам'ятайте: з найважчої ситуації є вихід, треба тільки спробувати знайти його!
ЯК ЗАПОБІГТИ ВЖИВАННЮ НАРКОТИКІВ ДИТИНОЮ
Для уникнення проблем, пов'язаних з уживанням наркотиків, вам слід:
1. Бути найближчою людиною для своєї дитини незалежно від тих важких ситуацій, у які вона може потрапити.
2. Не замовчувати проблему, якщо дитина виходить з-під вашого контролю, звертатися до фахівців.
3. Звертати увагу на те, чи палить ваша дитина, чи вживає спиртні напої, бо ви не застраховані від того, що вона не вживає наркотики.
4. Створювати вдома найсприятливішу атмосферу, аби дитині не захотілося змінити домашній світ сварок і скандалів на світ щастя і спокою з допомогою наркотиків у поганій компанії.
5. Спостерігати за поведінкою та станом здоров'я своєї дитини.
6. Терміново звернутися до фахівців, якщо в дитини трапляються нудота, збудження, марення, галюцинації з невідомих причин.
7. Бути справедливими й чесними в оцінці вчинків і дій власної дитини.
8. Не примножувати прорахунків у вихованні дитини, якщо вона вже вживає наркотики.
ЯК ОБЕРНУТИ КОНФЛІКТ НА КОРИСТЬ І БАТЬКАМ, І ДИТИНІ
Конфліктна ситуація може докорінно змінити ваше життя. Намагайтеся, щоб ці зміни були на краще! 1. Перш ніж вступати у конфлікт, поміркуйте над тим, якого результату прагнете.
2. Переконайтеся в тому, що цей результат для вас справді важливий.
3. У конфлікті визнавайте не тільки свої інтереси, але й інтереси іншої людини.
4. Дотримуйтесь етики поводження в конфліктній ситуації, розв'язуйте проблему, а не зводьте рахунки.
5. Будьте тверді та відкриті, якщо переконані у своїй правоті.
6. Змусьте себе чути доводи свого опонента.
7. Не принижуйте і не ображайте іншу людину: це позбавить вас страждань каяття потім. 8. Будьте справедливі й чесні в конфлікті, не жалійте себе.
9. Умійте вчасно зупинитися, щоб не залишитися без опонента.
10. Дорожіть повагою до себе, наважуючись на конфлікт зі слабшим за вас.
ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ
Заповіді для батьків
1. Ніколи не займайтеся вихованням у поганому настрої.
2. Чітко визначте, чого саме ви вимагає від дитини, і поясніть це їй, а також довідайтеся, що вона думає з цього приводу.
3. Надайте дитині самостійності; виховуйте, але не контролюйте кожен її крок. Не підмінюйте виховання опікою.
4. Краще не підказуйте готового рішення, а вкажіть шляхи до нього й час від часу аналізуйте разом з дитиною її неправильні та помилкові кроки до мети.
5. Не пропустіть момент першого успіху.
6. Беріть участь у справах класу та школи. Дитині буде приємно, якщо школа стане частиною вашого життя: ваш авторитет підвищиться;
7. Не примушуйте багаторазово переписувати, повторювати. Поспостерігайте за особливостями розумової діяльності своєї дитини, з'ясуйте, що в неї виходить легко, а що дається важко. Порадьтеся з педагогом, як поліпшити пам'ять, розвинути зосередженість, організованість тощо.
8. Забезпечуйте дитину всім необхідним для навчання, створюйте атмосферу поважного ставлення до її праці, речей, навчальних справ і т. ін.,
9. Розумова праця складна, вимагає значних зусиль. Допомагайте дитині зберегти віру в себе.
10.Під час виконання домашньої роботи з дитиною не контролюйте діяльність вчителя.
11.Стримуйте в собі спокусу негайно використати будь-яку помилку дитини для її критики. Допомагаючи їй виконувати домашнє завдання, допускайте іноді навмисні помилки, щоб у дитини був шанс виправити вас, випробувати задоволення від виявлення помилки. Тільки так вона зможе усвідомити дію контролю, який поступово стане самоконтролем.
12.Перевіряйте домашнє завдання, особливо на першому етапі навчання, даючи при цьому дитині зрозуміти, що ви задоволені чи незадоволені нею. Будьте впевнені: наступного разу вона дуже старатиметься, щоб заслужити вашої похвали
| 
